Ідея створення цього сайту виникла у мене після того, як 11 грудня 2015 року на вулиці у центрі Києва я знайшов гроші.
Вони спокійно лежали на дорозі, поряд не було нікого, хто міг їх загубити. Я подумав, що господар їх тут все одно не знайде, навіть якщо я пройду повз, хтось інший їх обов’язково підбере за лічені хвилини. Вдома я розповів про знахідку, всі зраділи такому щастю, я одразу придумав, яку потрібну річ можу на них купити, але коли емоції вщухли, ми з сім’єю вирішили спробувати знайти господаря втрати. Вирішили допомогти людині, подумали, що це можуть бути казенні гроші, за які втратити доведеться платити зі свого бюджету. Та й сума була не така маленька, щоб просто покласти її собі в кишеню і прийняти цю подію за удачу. Але як же знайти втрату? Ще рік тому я б не знайшов способу, але саме 2015 року я почав вивчати механізми поширення інформації в соціальних мережах і вирішив випробувати на цьому прикладі, як за допомогою Фейсбуку знайти господаря втрати.
Наступного дня я зробив оголошення у Фейсбуці, яким поділилися на своїх сторінках понад 4000 осіб та близько 10 популярних інформаційних порталів.
Докладніше: https://www.facebook.com/photo/ ?fbid=935449993171235&set=a.918946308154937
Виявилося, що люди охоче намагаються допомогти знайти власника. Багатьом було цікаво, як спрацює Теорія шести рукостискань. Знайшлися і ті, хто цього дня теж втратив гроші, але всі вони не належали до мого випадку. Я дізнався, що гроші втрачають часто й у різній кількості. Хтось точно знає, як це сталося, інші тільки припускають, де могла статися втрата. Активність користувачів тривала лише три дні. І хоч по ТБ вийшов репортаж, власник ще не знайдено. Хто знає, може він і бачив моє оголошення, але в людини були причини не афішувати свою особистість. Але я на нього ще чекаю 🙂 .
Цей випадок наштовхнув мене на думку, що, напевно кожен з нас, хоч раз у житті, щось втрачав або знаходив: гроші, парасольку, кулькову ручку, гаманець, мобільний телефон, фотоапарат, книгу, конспект, паспорт, посвідчення водія, флешку, прикрасу, окуляри, автомобільний номерний знак… Цей список можна продовжити. У кожного свої втрати та знахідки. Будь-яка втрата засмучує, викликає смуток або досаду від втрати своєї речі, була вона дорогою або дешевою. Щоб її повернути ми намагаємося згадати, де востаннє бачили свою річ, іноді знаходимо, але частіше – ні. Її вже хтось підібрав чи ми не можемо точно пригадати, де могли втратити.
Але втрати не завжди безповоротні. Багато людей, що знайшли чуже, з радістю повернули б знахідку, якби тільки знали, кому вона належить. У цьому й полягає проблема – не зрозуміло, як можна знайти господаря, якщо немає його контактів і ми не знаємо, хто це. Щоб вирішити проблему, я відкрив цей сайт, місце зустрічі тих, хто щось знайшов, з тими, хто втратив.
Коли я задумав створити цей сайт, мій головний мотив був зробити точку контакту тих, хто знайшов і втратив. Для цього достатньо дати оголошення на сайті або пошукати на ньому інформацію, що відповідає знахідці чи втраті. Перевага сайту щодо соцмереж – на ньому зручно шукати по місту, прізвищу у документі, предметі втрати. Сайт має перевагу ще й щодо класичних Бюро знахідок – не потрібно нікуди йти зі своїми знахідками. Адже чому буває складно повернути втрачені речі? Той, хто знайшов, не часто турбується тим, щоб віднести річ до Бюро знахідок. Потрібно знати, де воно розташоване, витрачати свій час, щоб туди приїхати і немає гарантії, що той, хто втратив, теж звернеться туди (він міг бути проїздом у місті). До того ж, хто знайшов не завжди довіряє Бюро. Дехто хоче особисто повернути знайдене господареві, розраховуючи на винагороду. Для цього вони мають знайти один одного на сайті.
Запрошую всіх допомогти популяризації проекту: розповсюдьте інформацію про сайт на ваших соціальних сторінках, розкажіть якомога більшій кількості людей, що в Україні є Всеукраїнське Онлайн-бюро знахідок «Поверни!».
У будь-якій ситуації, якщо ви щось втратили, знайшли чи це сталося з вашими знайомими – зустрічаємось на verni.com.ua!
З повагою, Олександр Крутов
Україна, Київ, 16.01.2016